Клітинна теорія, одне з найбільш важливих узагальнень в
біології, була сформульована в 1839 р. німецькими вченими - зоологом Теодором
Шванном і ботаніком Маттіасом Шлейденом.
Появі клітинної теорії передував досить довгий період
накопичення даних про будову живих істот. Історія вивчення клітин безпосередньо
пов'язана з винаходом мікроскопа і вдосконаленням оптичної техніки. Перші
мікроскопи з'явилися на рубежі XVI-XVII ст.
Англійський вчений Роберт Гук у своїй книзі «Мікрографія»
(1667) вперше описав клітинну структуру рослинних тканин. Розглядаючи під
мікроскопом тонкі зрізи корка, серцевини бузини тощо, Р. Гук зазначив
комірчасту будову тканин рослин і назвав ці комірки клітинами.
Найважливіші відкриття були зроблені в XVII ст. голландським
ученим-самоучкою Антоні ван Левенгуком. Він описав одноклітинні організми
(інфузорії) і клітини тварин (еритроцити, сперматозоїди).
Роботи Р. Гука і А. Левенгука послужили поштовхом для
систематичних мікроскопічних досліджень різних живих організмів. Уже в XIX в.
були відкриті різні внутрішньоклітинні компоненти: ядро (Р. Броун, 1831 г.),
протоплазма (Я. Пуркіньє, 1837 г.), хромосоми (В. Флеммінг, 1880 г.),
мітохондрії (К. Бенуа, 1894 г.) апарат Гольджі (К. Гольджі, 1898 г.).
Новий етап у вивченні тонкої будови клітин почався з моменту
винаходу електронного мікроскопа (1938 г.). Даний інструмент дозволяє дослідити
будову найдрібніших внутрішньоклітинних компонентів і в поєднанні з
біохімічними і молекулярно-біологічними методами визначати їх функції.
Основне значення теорії Т. Шванна і М. Шлейдена полягає в
тому, що вони показали принципову схожість клітин рослин і тварин. Це положення
стало найважливішим доказом єдності живої природи. Настільки ж значний і
висновок про самостійність життєдіяльності кожної окремої клітини. Сучасна
наука підтверджує основні положення теорії Т. Шванна і М. Шлейдена. Дійсно, всі
живі організми складаються з клітин (крім вірусів), тобто клітина є структурною
одиницею живого. На клітинному рівні проявляються такі фундаментальні
властивості живого, як здатність до самовідтворення, обмін речовин, спадковість
і мінливість, подразливість і рух, індивідуальний розвиток. Отже, клітина це і
функціональна одиниця живого.
В роботах Р. Вірхова (1855-1858 гг.) було сформульовано тезу
«всяка клітина від клітини», тобто йдеться про утворення нових клітин шляхом
поділу вихідної (материнської). Сьогодні це визнано як біологічний закон (немає
інших шляхів утворення клітин і збільшення їх кількості).
Узагальнюючи все викладене вище, сформулюємо основні
положення клітинної теорії:
- Клітина – елементарна одиниця будови, розвитку, функції та
розмноження всіх живих організмів. Поза клітиною фізичного життя не існує.
- Клітини всіх організмів подібні за основними і відмінні за
другорядними властивостями – гомологічні. Кожна клітина має обов’язкові та
факультативні функції.
- Клітина походить лише від клітини.
- Багатоклітинний організм – це складний ансамбль клітин.
Значення клітинної теорії
Cтає зрозумілим, що клітина – найважливіша складова частина
живих організмів, їх головний морфофізіологічний компонент. Клітина – це основа
багатоклітинного організму, місце протікання біохімічних і фізіологічних
процесів в організмі. На клітинному рівні відбуваються всі біологічні процеси.
Клітинна теорія дозволила зробити висновок про подібність хімічного складу всіх
клітин, загального плану їх будови, що підтверджує філогенетичну єдність всього
живого світу.
Використана література
Краснодембський Є. Г. «Загальна біологія: Посібник для
старшокласників і вступників до вузів»
Курбатова Н. С., Козлова Є. А. «Конспект лекцій із загальної
біології»
Марченкова А.І. «Конспект лекцій з цитології»
